посутній
ПОСУ́ТНІЙ, я, є. Який має істотне значення, становить суть або стосується суті чого-небудь; суттєвий.
Катя воліла б швидше робити щось більш посутнє (Коз., Вибр., 1947, 81);
Редакція видрукувала посутні заперечення київського професора (Загреб., Диво, 1968, 92);
// Діловий, слушний (про думку, зауваження і т. ін.).
Посутньої розмови з питань майстерності роману як провідного жанру сучасної літератури у критика не вийшло (Рад. літ-во, 7, 1966, 14).
Словник української мови (СУМ-11)