посутній

СУТТЄ́ВИЙ (який становить основну ознаку, суть чого-небудь), ІСТО́ТНИЙ, ВИЗНАЧА́ЛЬНИЙ, ПОСУ́ТНІЙ рідше, СУ́ТНІЙ рідше, КОНСТИТУТИ́ВНИЙ книжн. — Світять планети? Як Марс, Меркурій? — Не світять, а відбивають сонячне світло. — Істотна поправка (О. Донченко); Редакція видрукувала посутні заперечення київського професора (П. Загребельний); Можливо, десь живуть пишніше нас, Та не в пишнотах, знаємо ми, сутнє (Л. Забашта); Конститутивні положення.

Значення в інших словниках

1. посутній — посу́тній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. посутній — -я, -є. Який має істотне значення, становить суть або стосується суті чого-небудь; суттєвий. || Діловий, слушний (про думку, зауваження і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посутній — ПОСУ́ТНІЙ, я, є. Який має істотне значення, становить суть або стосується суті чого-небудь; суттєвий. Катя воліла б швидше робити щось більш посутнє (В. Козаченко); Редакція видрукувала посутні заперечення київського професора (П.  Словник української мови у 20 томах
4. посутній — ПОСУ́ТНІЙ, я, є. Який має істотне значення, становить суть або стосується суті чого-небудь; суттєвий. Катя воліла б швидше робити щось більш посутнє (Коз., Вибр., 1947, 81); Редакція видрукувала посутні заперечення київського професора (Загреб.  Словник української мови в 11 томах