посіктися
ПОСІ́КТИСЯ, січе́ться, док.
1. Ставши надміру сухим, розщепитися та обламатися на кінцях (про волосся).
— Не плач, мамо, не розплітай Мої довгі коси — Посічуться… (Шевч., II, 1963, 29);
Довге шовкове волосся посіклося, посивіло, посохло, як трава серед зими (Мирний, І, 1954, 50);
Посіклася пишна грива, Мов деркач зробився хвіст (Воскр., З перцем!, 1957, 62).
2. Обтріпатися (про тканину).
— Вбирайся вже, дівко, в святешне, бачу, що в тебе лиштва таки посіклася… (Стельмах, І, 1962, 157).
Словник української мови (СУМ-11)