посімейство

ПОСІМЕ́ЙСТВО, ПОСЕМЕ́ЙСТВО, а, с., діал. Родина, сім’я, сімейство.

— Спершу парубок повинен своє місце посісти поміж людей, звестися на власні, а тоді вже заводити собі посімейство (Смолич, Мир.., 1958, 7);

На них [лісовиків] дивилися крізь шибки перелякані очі шинкаревого посімейства (Панч, Гомон. Україна, 1954, 296);

Єремія, як оженився з Гризельдою Замойською, переїхав у сей замок на життя з своїм посемейством (Стор., І, 1957, 365);

Отряхуватий Кульбабенко, виявилося, був зразковим сім’янином і навіть тепер, без дозволу, інколи провідував своє чимале посемейство (Стельмах, Правда.., 1961, 77).

Значення в інших словниках

1. посімейство — посіме́йство іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. посімейство — див. родина  Словник синонімів Вусика
3. посімейство — посемейство, -а, с., діал. Родина, сім'я, сімейство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посімейство — ПОСІМЕ́ЙСТВО, ПОСЕМЕ́ЙСТВО, а, с., діал. Родина, сім'я, сімейство. – Спершу парубок повинен своє місце посісти поміж людей, звестися на власні, а тоді вже заводити собі посімейство (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. посімейство — РОДИ́НА (група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом), СІМ'Я́, СІМЕЙСТВО заст., ЧЕ́ЛЯДЬ діал., ПОСІМЕ́ЙСТВО діал., ФАМІ́ЛІЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. посімейство — Посіме́йство, -ва с. = посемейство. Мнж. 72. Драг. 14.  Словник української мови Грінченка