потайки

ПО́ТАЙКИ, ПО́ТАЙЦІ, присл., розм. Те саме, що по́тай.

Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (Фр., IV, 1950, 437);

Не раз вечором плакала [мати] потайки, глядячи на його муку над тими книгами (Март., Тв., 1954, 237);

Схилився [Коля] до самого уха й страхає пальчиком. — Цить, Петько! — потайки шепоче йому, — бо отам ходить злодій (Вас., І, 1959, 216);

В моїх очах ніхто не бачив сліз, — вони глибоко в серці запеклися та потайки палять мене вогнем… (У. Кравч., Вибр., 1958, 59).

Значення в інших словниках

1. потайки — по́тайки прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. потайки — пр., (від кого) таємно, крадькома, по секрету, потихеньку; (не явно) приховано, не одверто; потаємки, потайці, потайно.  Словник синонімів Караванського
3. потайки — див. таємно  Словник синонімів Вусика
4. потайки — потайці, присл., розм. Те саме, що потай.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. потайки — ПО́ТАЙКИ, ПО́ТАЙЦІ, присл., розм. Те саме, що по́тай. Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (І. Франко); Не раз вечором плакала [мати] потайки, глядячи на його муку над тими книгами (Л.  Словник української мови у 20 томах
6. потайки — ПО́ТАЙ (так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось, від усіх), ПОТАЄ́МНО (ПОТАЄ́МНЕ рідше), ТАЄ́МНО, ТАЄМНИ́ЧО (ТАЄМНИ́ЧЕ), СТИ́ХА, НИ́ШКОМ, КРАДЬКОМА́, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКОМУ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКИ, ТИХЕ́НЬКО розм., ТАЙКО́М розм.  Словник синонімів української мови
7. потайки — Потайки нар. = потай. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка