потайком
ПОТАЙКО́М, присл., розм. Те саме, що по́тай.
Да й проситься [козак] у дівчини потайком (Сл. Гр.);
Але та рана непомітна Розходилася потайком (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 273).
Словник української мови (СУМ-11)ПОТАЙКО́М, присл., розм. Те саме, що по́тай.
Да й проситься [козак] у дівчини потайком (Сл. Гр.);
Але та рана непомітна Розходилася потайком (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 273).
Словник української мови (СУМ-11)