потесати
ПОТЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех.
1. Обтесати все або багато чого-небудь.
Хата будувалася швидко. Гоблик купив у циган вальки, за дерево заплатив на корені, а люди задарма зрубали, потесали і додому привезли (Томч., Жменяки, 1964, 69);
Будувати його Бразду було не так вже важко — ліс він мав, купу в нього брав не один десяток людей. Тільки Бразд крикнув — всі вони з’явились: нарубали лісу, потесали, склали, вивершили, перекрили, накрили — добрий терем мав тепер Бразд (Скл., Святослав, 1959, 90).
2. Тесати якийсь час.
Словник української мови (СУМ-11)