потирати

ПОТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. перех. Терти злегка або час від часу.

— Біда з старим — не дає волі та й годі… — зітхнувши і потираючи лоб, жалівся Власов (Мирний, IV, 1955, 132);

Розмовляючи і п’ючи пиво, Пічман весь час потирав долонею свою лисину, немов хотів її нагріти (Собко, Запорука.., 1952, 93);

// у сполуч. із сл. руки. Кілька разів проводити долонею по долоні, переважно виражаючи хвилювання, задоволення і т. ін.

Карпо Петрович потирав руки, як добродушний ведмідь перед уликом меду (Коцюб., II, 1955, 369);

Ось професор зайшов. Потирає від холоду руки (Мур., Ідуть.., 1951, 93);

Діти.. загомоніли, підскакуючи на партах, потираючи від радості руки (Цюпа, Грози.., 1961, 117).

2. перех. і неперех., перев. ким, також у сполуч. із сл. руки, перен., розм. Знущатися з кого-небудь, зневажати когось.

Дука щасливий не спить.. Любо йому у теплі вигріватися, Смішки справляти з гістьми, Любо йому у розпусті купатися, Вік потирати всіми [всіма] (Граб., І, 1959, 606);

— А доки вони нами руки потиратимуть? Ми їх не чіпаємо, ми до них не ліземо, а вони? Що вони з нас кров точать? (Гончар, II, 1959, 259).

Значення в інших словниках

1. потирати — потира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потирати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. Терти злегка або час від часу. || у сполуч. зі сл. руки. Кілька разів проводити долонею по долоні, перев. виражаючи хвилювання, задоволення і т. ін. 2》 перех. і неперех., перев. ким, також у сполуч. зі сл. руки, перен., розм. Знущатися з кого-небудь, зневажати когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потирати — ПОТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. що. Терти злегка або час від часу. – Біда з старим – не дає волі та й годі... – зітхнувши і потираючи лоб, жалівся Власов (Панас Мирний); Розмовляючи і п'ючи пиво, Пічман весь час потирав долонею свою лисину...  Словник української мови у 20 томах
4. потирати — обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.) кутки́ де, у кого, біля кого, чиї, зневажл. 1. Жити, перебувати де-небудь, у когось (перев. нічого не роблячи). А чого ж справді ви отираєте кутки? Тепер мужчини не повинні сидіти вдома! (С.  Фразеологічний словник української мови
5. потирати — ЗНУЩА́ТИСЯ (заподіювати муки, страждання кому-небудь), ГЛУМИ́ТИСЯ, НАГЛУМЛЯ́ТИСЯ, НІ́ВЕЧИТИ, ПОТИРА́ТИ розм., ВЕРЕДУВА́ТИ заст., ЗБИТКУВА́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ діал., ПОНЕВІРЯ́ТИ діал., ЗГНУЩА́ТИСЯ рідко, ПОТУРА́ТИ розм. рідко.  Словник синонімів української мови
6. потирати — Потира́ти, -тира́ю, -тира́єш; див. поте́рти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. потирати — Потира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. потерти, -тру, -тре́ш, гл. 1) Тереть, потирать, потереть. Ученики його їли колосся, потерши в руках. Єв. Л. VI. 1. Чи не висять рушнички нам потерти ручки? Мет. 190. Не лучче б нам з ляхами...  Словник української мови Грінченка