потихоня

ПОТИХО́НЯ, і, ч. і ж., розм., рідко. Тиха людина; тишко.

В потихонях чорт сидить (Укр.. присл.., 1955, 152).

Значення в інших словниках

1. потихоня — потихо́ня іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. потихоня — -і, ч. і ж., розм., рідко. Тиха людина; тишко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потихоня — хохл. (тіхоня) тишко  Словник чужослів Павло Штепа
4. потихоня — ПОТИХО́НЯ, і, ч. і ж., рідко. Тиха людина; тишко. В потихонях чорт сидить (прислів'я).  Словник української мови у 20 томах
5. потихоня — ТИШКО́ розм. (тиха, сумирна людина), ТИХО́НЯ розм., ПОТИХО́НЯ розм. — Ой, який же він у вас тишко! — засміявся Щербина з опецькуватого хлоп'яти (Д. Бедзик); (Микита:) Розумний парубок!.. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь (М. Кропивницький); В потихонях чорт сидить (прислів'я).  Словник синонімів української мови