потрушений
ПОТРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потруси́ти 1-3, 6.
Долівка малесенької хатини.. була застеляна [застелена] свіжою осокою, потрушена червоними васильками (Л. Янов., І, 1959, 140);
Кінець столу сидів Михайло, і Роман прийшов уже.. Обидва кутуляли хліб, сіллю потрушений (Головко, І, 1957, 145);
// потру́шено, безос. присудк. сл.
Ой вийду я на ту гору, де мій милий поорав. Тільки сіно потрушено, де волики попасав (Чуб., V, 1874, 275);
Як узято в Сивашів сало, Денис і намігся, щоб потрушено Рябченка. Нічого не знайдено (Гр., II, 1963, 314).
◊ Прийти́ на потру́шені гру́ші — прийти запізно.
Словник української мови (СУМ-11)