потрушувати

ПОТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., що і чим, розм. Час від часу або злегка трусити, струшувати.

— Що таке? — скрикнув молодий козак,.. потрушуючи двері. — Відчиніть-бо! (Вовчок, І, 1955, 342);

— Рушай, Васька! — гукнув він на коня, що стояв біля ганку, схиливши голову, і щось губами потрушував (Мирний, III, 1954, 317);

Майстер вже потрушував форму, на якій розтікалася нова порція паперової рідини (Тулуб, Людолови, II, 1957, 311);

Він говорить здебільшого повагом, зважуючи кожне слово; у хвилину збудження відкидає голову назад і значливо потрушує нею (Галан, І, 1960, 462).

Значення в інших словниках

1. потрушувати — потру́шувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потрушувати — -ую, -уєш, недок., перех. і неперех., що і чим, розм. Час від часу або злегка трусити, струшувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потрушувати — ПОТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., що і чим, розм. Час від часу або злегка трусити, струшувати. – Що таке? – скрикнув молодий козак, .. потрушуючи двері. – Відчиніть-бо! (Марко Вовчок); – Рушай, Васька!...  Словник української мови у 20 томах