потуманіти

ПОТУМАНІ́ТИ, і́є, і́ємо, і́єте, док., розм.

1. Вкритися туманом.

Потуманіло скло. Жаріє схід (Мисик, Біля криниці, 1967, 39).

2. Затьмаритися (про погляд, очі);

// безос.

Він почутив, що в голові у його зашуміло, в вухах загуло, в очах потуманіло (Н.-Лев., III, 1956, 394).

3. перев. із сл. голова, розум, перен. Втратити ясність думки; потьмаритися;

// безос.

Оверкові потуманіло в голові (Горд., II, 1959, 155).

4. перен. Втратити здатність ясно мислити; очманіти (про всіх або багатьох).

Щось уступило в людей цеї ночі.. Все забули люди, потуманіли… (Хотк., II, 1966, 100).

5. перен. Стати сумним, зажуреним.

— Скільки у вас часу для розмови? ..— О! — обличчя Мішеля на мить потуманіло, — тільки п’ять-десять хвилин! — Але посмішка зразу ж знову заквітувала на його обличчі (Смолич, V, 1959, 623).

Значення в інших словниках

1. потуманіти — потумані́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потуманіти — -іє, -іємо, -ієте, док., розм. 1》 Вкритися туманом. 2》 Затьмаритися (про погляд, очі). || безос. 3》 перев. зі сл. голова, розум, перен. Втратити ясність думки; потьмаритися. || безос. 4》 перен. Втратити здатність ясно мислити; очманіти (про всіх чи багатьох). 5》 перен. Стати сумним, зажуреним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потуманіти — ПОТУМАНІ́ТИ, і́є, і́ємо, і́єте, док., розм. 1. Вкритися туманом. Потуманіло скло. Жаріє схід (В. Мисик). 2. Затьмаритися (про погляд, очі); // безос. Він почутив, що в голові у його зашуміло, в вухах загуло, в очах потуманіло (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. потуманіти — Потумані́ти, -ні́ю, -єш гл. 1) Покрыться туманомъ, затуманиться. 2) Одурѣть. З ляхами потуманіли й ми. К. ПС. 28.  Словник української мови Грінченка