потуманіти
ПОТУМАНІ́ТИ, і́є, і́ємо, і́єте, док., розм.
1. Вкритися туманом.
Потуманіло скло. Жаріє схід (Мисик, Біля криниці, 1967, 39).
2. Затьмаритися (про погляд, очі);
// безос.
Він почутив, що в голові у його зашуміло, в вухах загуло, в очах потуманіло (Н.-Лев., III, 1956, 394).
3. перев. із сл. голова, розум, перен. Втратити ясність думки; потьмаритися;
// безос.
Оверкові потуманіло в голові (Горд., II, 1959, 155).
4. перен. Втратити здатність ясно мислити; очманіти (про всіх або багатьох).
Щось уступило в людей цеї ночі.. Все забули люди, потуманіли… (Хотк., II, 1966, 100).
5. перен. Стати сумним, зажуреним.
— Скільки у вас часу для розмови? ..— О! — обличчя Мішеля на мить потуманіло, — тільки п’ять-десять хвилин! — Але посмішка зразу ж знову заквітувала на його обличчі (Смолич, V, 1959, 623).
Значення в інших словниках
- потуманіти — потумані́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- потуманіти — -іє, -іємо, -ієте, док., розм. 1》 Вкритися туманом. 2》 Затьмаритися (про погляд, очі). || безос. 3》 перев. зі сл. голова, розум, перен. Втратити ясність думки; потьмаритися. || безос. 4》 перен. Втратити здатність ясно мислити; очманіти (про всіх чи багатьох). 5》 перен. Стати сумним, зажуреним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потуманіти — ПОТУМАНІ́ТИ, і́є, і́ємо, і́єте, док., розм. 1. Вкритися туманом. Потуманіло скло. Жаріє схід (В. Мисик). 2. Затьмаритися (про погляд, очі); // безос. Він почутив, що в голові у його зашуміло, в вухах загуло, в очах потуманіло (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- потуманіти — Потумані́ти, -ні́ю, -єш гл. 1) Покрыться туманомъ, затуманиться. 2) Одурѣть. З ляхами потуманіли й ми. К. ПС. 28. Словник української мови Грінченка