1. Словник української мови Грінченка

потуманіти

Потумані́ти, -ні́ю, -єш

гл.

1) Покрыться туманомъ, затуманиться.

2) Одурѣть. З ляхами потуманіли й ми. К. ПС. 28.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потуманіти — потумані́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. потуманіти — -іє, -іємо, -ієте, док., розм. 1》 Вкритися туманом. 2》 Затьмаритися (про погляд, очі). || безос. 3》 перев. зі сл. голова, розум, перен. Втратити ясність думки; потьмаритися. || безос. 4》 перен. Втратити здатність ясно мислити; очманіти (про всіх чи багатьох). 5》 перен. Стати сумним, зажуреним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потуманіти — ПОТУМАНІ́ТИ, і́є, і́ємо, і́єте, док., розм. 1. Вкритися туманом. Потуманіло скло. Жаріє схід (В. Мисик). 2. Затьмаритися (про погляд, очі); // безос. Він почутив, що в голові у його зашуміло, в вухах загуло, в очах потуманіло (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  4. потуманіти — ПОТУМАНІ́ТИ, і́є, і́ємо, і́єте, док., розм. 1. Вкритися туманом. Потуманіло скло. Жаріє схід (Мисик, Біля криниці, 1967, 39). 2. Затьмаритися (про погляд, очі); // безос. Він почутив, що в голові у його зашуміло, в вухах загуло, в очах потуманіло (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах