потупотіти

ПОТУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПОТУПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., розм.

1. Піти, побігти з тупотінням.

З жадібними очима ближче до веранди швидко потупотів дідовий [дідів] рід (Вас., Незібр. тв., 1941, 84);

— Держи! Лови його! Лови! — загукали надворі й потупотіли на город (Епік, Тв., 1958, 296).

2. Тупотіти, тупотати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. потупотіти — потупоті́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потупотіти — [потупоут’ітие] -поучу, -потиш, -потиемо, -потиете; нак. -поти, -поут'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. потупотіти — -очу, -отиш і потупотати, -очу, -очеш, док., розм. 1》 Піти, побігти з тупотінням. 2》 Тупотіти, тупотати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потупотіти — ПОТУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПОТУПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., розм. 1. Піти, побігти з тупотінням. З жадібними очима ближче до веранди швидко потупотів дідовий [дідів] рід (С. Васильченко); – Держи! Лови його! Лови! – загукали надворі й потупотіли на город (Г. Епік). 2. Тупотіти, тупотати якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
5. потупотіти — Потупотіти, -чу, -чеш гл. Затопать, побѣжавъ.  Словник української мови Грінченка