потупцювати

ПОТУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш і ПОТУ́ПЦЯТИ, яю, яєш, док., розм.

1. Тупцювати, тупцяти (у 1 знач.) якийсь час.

Потупцювали [в’язні] трохи на місці, повсідалися. Однаково йти нема куди, а на ногах довго не встоїш (Збан., Єдина, 1959, 92);

Волька, звично потупцявши, вимірював палицею грубизну сусідньої крижини й переступав далі (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 62).

2. Піти, попрямувати куди-небудь повільно, дрібними кроками.

Лакеї.. потупцювали долі гостинцем (Фр., III, 1950, 149);

— Обережно зрізав дід одну гілочку, ранку землицею змазав і потупцював додому (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 18);

Граф закивав головою і потупцяв із своєю свічкою вниз, щось мимрячи про себе (Гончар, III, 1959, 160).

Значення в інших словниках

1. потупцювати — потупцюва́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потупцювати — -юю, -юєш і потупцяти, -яю, -яєш, док., розм. 1》 Тупцювати, тупцяти (у 1 знач.) якийсь час. 2》 Піти, попрямувати куди-небудь повільно, дрібними кроками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потупцювати — ПОТУПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш і ПОТУ́ПЦЯТИ, яю, яєш, док., розм. 1. Тупцювати, тупцяти (у 1 знач.) якийсь час. Потупцювали [в'язні] трохи на місці, повсідалися. Однаково йти нема куди, а на ногах довго не встоїш (Ю.  Словник української мови у 20 томах