потьмарений

ПОТЬМА́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до потьма́ри́ти.

З-під грізно насуплених брів блиснули знайомі всім, і ворогам і друзям, чорні, потьмарені гнівом очі (Кач., Вибр., 1953, 105);

Рибалки повернулися з багатим уловом, але радість їхня була потьмарена сумною звісткою про загибель двох людей (Трубл., Шхуна.., 1940, 101).

2. у знач. прикм. Який став темним, неяскравим, тьмяним.

Дивується [Мар’яна] на молоде личко, що таке привабне в тому потьмареному сяйві (Вас., I, 1959, 273);

// Вкритий поволокою.

Потьмареними очима дивиться хан у широке венеційське вікно поверх схиленого ниць мудрого свого дивану (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 335).

3. у знач. прикм. Який втратив чіткість сприйняття, запаморочився (про свідомість, розум і т. ін.).

Нехай сектант живе своїм потьмареним розумом, але опромінюється світлом, що постійно струменить від молодих, запальних і сильних духом… (Вол., Місячне срібло, 1961, 293).

Значення в інших словниках

1. потьмарений — потьма́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. потьмарений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до потьмарити. 2》 у знач. прикм. Який став темним, неяскравим, тьмяним. || Вкритий поволокою. 3》 у знач. прикм. Який втратив чіткість сприйняття, запаморочився (про свідомість, розум і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потьмарений — ПОТЬМА́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до потьма́ри́ти. З-під грізно насуплених брів блиснули знайомі всім, і ворогам і друзям, чорні, потьмарені гнівом очі (Я.  Словник української мови у 20 томах
4. потьмарений — ТЬМЯ́НИЙ (про очі, погляд тощо — невиразний), ОЛОВ'Я́НИЙ, ТУМА́ННИЙ, ПРИТУМА́НЕНИЙ, МУТНИ́Й розм., ТЬМА́ВИЙ розм.; ПОТЬМА́РЕНИЙ, ПОТУ́ХЛИЙ, ПОЖУ́ХЛИЙ (який став невиразним). З тьмяних очей наче зійшла полуда, вони прояснилися і засвітились думкою (І.  Словник синонімів української мови