потьмарений

ТЬМЯ́НИЙ (про очі, погляд тощо — невиразний), ОЛОВ'Я́НИЙ, ТУМА́ННИЙ, ПРИТУМА́НЕНИЙ, МУТНИ́Й розм., ТЬМА́ВИЙ розм.; ПОТЬМА́РЕНИЙ, ПОТУ́ХЛИЙ, ПОЖУ́ХЛИЙ (який став невиразним). З тьмяних очей наче зійшла полуда, вони прояснилися і засвітились думкою (І. Волошин); Микола відвернувся, підійшов до вікна. Олов'яним поглядом окинув вулицю (П. Кочура); — Ну що болить тобі, донечко, що?.. — А воно тільки дивиться оченятами, туманними від болю, ріже його тим болем (О. Гончар); Його мутні очі дивляться в простір, а усмішка розсовує зморшки (М. Коцюбинський); — Ведіть його, хай ляже. — І Вітю повели під руки, блідого, з потухлими очима (С. Васильченко). — Пор. тьмяні́ти.

Значення в інших словниках

1. потьмарений — потьма́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. потьмарений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до потьмарити. 2》 у знач. прикм. Який став темним, неяскравим, тьмяним. || Вкритий поволокою. 3》 у знач. прикм. Який втратив чіткість сприйняття, запаморочився (про свідомість, розум і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потьмарений — ПОТЬМА́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до потьма́ри́ти. З-під грізно насуплених брів блиснули знайомі всім, і ворогам і друзям, чорні, потьмарені гнівом очі (Я.  Словник української мови у 20 томах
4. потьмарений — ПОТЬМА́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до потьма́ри́ти. З-під грізно насуплених брів блиснули знайомі всім, і ворогам і друзям, чорні, потьмарені гнівом очі (Кач., Вибр.  Словник української мови в 11 томах