потьмянішати
ПОТЬМЯНІ́ШАТИ, ає. Док. до тьмяні́шати.
Потьмянішала [далечінь], набула бруднувато-зеленого тону пляшкового скла (Тулуб, Людолови, II, 1957, 229).
Словник української мови (СУМ-11)ПОТЬМЯНІ́ШАТИ, ає. Док. до тьмяні́шати.
Потьмянішала [далечінь], набула бруднувато-зеленого тону пляшкового скла (Тулуб, Людолови, II, 1957, 229).
Словник української мови (СУМ-11)