потьмяніти

ПОТЬМЯНІ́ТИ, і́є. Док. до тьмяні́ти.

Гроза ще не почалася. Тільки десь на заході яснішими стали зірниці та зорі на небі потьмяніли (Собко, Звич. життя, 1957, 138);

Картини, акварелі, гравюри, офорти… Час поклав на них свій невблаганний відбиток. Місцями вони пожовкли, потьмяніли, вигоріли (Мист., 4, 1967, 7);

Обличчя його потьмяніло. Важкі спогади зігнали безтурботну усмішку з обличчя (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 117);

// безос. Потемніти, стемніти.

Це ж одразу потьмяніло, Синє море зашуміло, Ясне сонечко сховалось (Манж., Тв., 1955, 198).

Потьмяні́ло в оча́х — те саме, що Потемні́ло в оча́х ( див. потемні́ти).

Значення в інших словниках

1. потьмяніти — потьмяні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потьмяніти — [пот'м'ан’ітие] -н'ійеи  Орфоепічний словник української мови
3. потьмяніти — -іє. Док. до тьмяніти. || безос. Потемніти, стемніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потьмяніти — ПОТЬМЯНІ́ТИ, і́є. Док. до тьмяні́ти. Гроза ще не почалася. Тільки десь на заході яснішими стали зірниці та зорі на небі потьмяніли (В. Собко); Картини, акварелі, гравюри, офорти... Час поклав на них свій невблаганний відбиток.  Словник української мови у 20 томах
5. потьмяніти — ТЬМЯНІ́ТИ (ставати тьмяним, тьмянішим), ЗАТЬМА́РЮВАТИСЯ, БЛЯ́КНУТИ, МЕ́РКНУТИ (МЕ́РКТИ), МЕ́РХНУТИ (МЕ́РХТИ), БЛІ́ДНУТИ, БЛІДНІ́ТИ, ГА́СНУТИ, ПОГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ПРИМЕРХА́ТИ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ (злегка); МЕРТВІ́ТИ (про світло)...  Словник синонімів української мови