потьмяніти

потьмяні́ти

-іє.

Док. до тьмяніти.

|| безос. Потемніти, стемніти.

Значення в інших словниках

1. потьмяніти — потьмяні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потьмяніти — [пот'м'ан’ітие] -н'ійеи  Орфоепічний словник української мови
3. потьмяніти — ПОТЬМЯНІ́ТИ, і́є. Док. до тьмяні́ти. Гроза ще не почалася. Тільки десь на заході яснішими стали зірниці та зорі на небі потьмяніли (В. Собко); Картини, акварелі, гравюри, офорти... Час поклав на них свій невблаганний відбиток.  Словник української мови у 20 томах
4. потьмяніти — ТЬМЯНІ́ТИ (ставати тьмяним, тьмянішим), ЗАТЬМА́РЮВАТИСЯ, БЛЯ́КНУТИ, МЕ́РКНУТИ (МЕ́РКТИ), МЕ́РХНУТИ (МЕ́РХТИ), БЛІ́ДНУТИ, БЛІДНІ́ТИ, ГА́СНУТИ, ПОГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ПРИМЕРХА́ТИ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ (злегка); МЕРТВІ́ТИ (про світло)...  Словник синонімів української мови
5. потьмяніти — ПОТЬМЯНІ́ТИ, і́є. Док. до тьмяні́ти. Гроза ще не почалася. Тільки десь на заході яснішими стали зірниці та зорі на небі потьмяніли (Собко, Звич. життя, 1957, 138); Картини, акварелі, гравюри, офорти… Час поклав на них свій невблаганний відбиток.  Словник української мови в 11 томах