потьмяніти

ПОТЬМЯНІ́ТИ, і́є.

Док. до тьмяні́ти.

Гроза ще не почалася. Тільки десь на заході яснішими стали зірниці та зорі на небі потьмяніли (В. Собко);

Картини, акварелі, гравюри, офорти... Час поклав на них свій невблаганний відбиток. Місцями вони пожовкли, потьмяніли, вигоріли (з наук. літ.);

Обличчя його потьмяніло. Важкі спогади зігнали безтурботну усмішку з обличчя (В. Гжицький);

// безос. Потемніти, стемніти.

Це ж одразу потьмяніло, Синє море зашуміло, Ясне сонечко сховалось (І. Манжура).

(1) Потьмяні́ло в оча́х – те саме, що В оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.) (див. жовті́ти).

Значення в інших словниках

1. потьмяніти — потьмяні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потьмяніти — [пот'м'ан’ітие] -н'ійеи  Орфоепічний словник української мови
3. потьмяніти — -іє. Док. до тьмяніти. || безос. Потемніти, стемніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потьмяніти — ТЬМЯНІ́ТИ (ставати тьмяним, тьмянішим), ЗАТЬМА́РЮВАТИСЯ, БЛЯ́КНУТИ, МЕ́РКНУТИ (МЕ́РКТИ), МЕ́РХНУТИ (МЕ́РХТИ), БЛІ́ДНУТИ, БЛІДНІ́ТИ, ГА́СНУТИ, ПОГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ПРИМЕРХА́ТИ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ (злегка); МЕРТВІ́ТИ (про світло)...  Словник синонімів української мови
5. потьмяніти — ПОТЬМЯНІ́ТИ, і́є. Док. до тьмяні́ти. Гроза ще не почалася. Тільки десь на заході яснішими стали зірниці та зорі на небі потьмяніли (Собко, Звич. життя, 1957, 138); Картини, акварелі, гравюри, офорти… Час поклав на них свій невблаганний відбиток.  Словник української мови в 11 томах