похил

ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил.

Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (Фіз. геогр.., 6, 1957, 66);

Кут похилу.

Значення в інших словниках

1. похил — по́хил іменник чоловічого роду положення; нахил  Орфографічний словник української мови
2. похил — -у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похил — ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (з навч. літ.); Кут похилу.  Словник української мови у 20 томах
4. похил — Похи́л, -лу м. Наклонъ. Малий похил у сієї сохи. Волч. у.  Словник української мови Грінченка