похил —
по́хил іменник чоловічого роду положення; нахил
Орфографічний словник української мови
похил —
-у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил.
Великий тлумачний словник сучасної мови
похил —
ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (з навч. літ.); Кут похилу.
Словник української мови у 20 томах
похил —
ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (Фіз. геогр.., 6, 1957, 66); Кут похилу.
Словник української мови в 11 томах