похил
Похи́л, -лу
м. Наклонъ. Малий похил у сієї сохи. Волч. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похил — по́хил іменник чоловічого роду положення; нахил Орфографічний словник української мови
- похил — -у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похил — ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (з навч. літ.); Кут похилу. Словник української мови у 20 томах
- похил — ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (Фіз. геогр.., 6, 1957, 66); Кут похилу. Словник української мови в 11 томах