1. Словник української мови Грінченка

похил

Похи́л, -лу

м. Наклонъ. Малий похил у сієї сохи. Волч. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похил — по́хил іменник чоловічого роду положення; нахил Орфографічний словник української мови
  2. похил — -у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похил — ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (з навч. літ.); Кут похилу. Словник української мови у 20 томах
  4. похил — ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (Фіз. геогр.., 6, 1957, 66); Кут похилу. Словник української мови в 11 томах