1. Орфографічний словник української мови

похил

по́хил

іменник чоловічого роду

положення; нахил

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похил — -у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. похил — ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (з навч. літ.); Кут похилу. Словник української мови у 20 томах
  3. похил — ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (Фіз. геогр.., 6, 1957, 66); Кут похилу. Словник української мови в 11 томах
  4. похил — Похи́л, -лу м. Наклонъ. Малий похил у сієї сохи. Волч. у. Словник української мови Грінченка