похил
ПО́ХИЛ, у, ч.
Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил.
Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (з навч. літ.);
Кут похилу.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похил — по́хил іменник чоловічого роду положення; нахил Орфографічний словник української мови
- похил — -у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похил — ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (Фіз. геогр.., 6, 1957, 66); Кут похилу. Словник української мови в 11 томах
- похил — Похи́л, -лу м. Наклонъ. Малий похил у сієї сохи. Волч. у. Словник української мови Грінченка