похил

по́хил

іменник чоловічого роду

положення; нахил

Значення в інших словниках

1. похил — -у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. похил — ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (з навч. літ.); Кут похилу.  Словник української мови у 20 томах
3. похил — ПО́ХИЛ, у, ч. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил. Західно-Сибірська низовина має невеликий похил на північ, до берегів Карського моря (Фіз. геогр.., 6, 1957, 66); Кут похилу.  Словник української мови в 11 томах
4. похил — Похи́л, -лу м. Наклонъ. Малий похил у сієї сохи. Волч. у.  Словник української мови Грінченка