похмарніти
ПОХМАРНІ́ТИ, і́є, док. Те саме, що похма́ритися.
Понуро виходив на галявину інспектор. Брови насупив, дивиться в землю, щось думає. І похмарніло відразу все (Вас., І, 1959, 222);
Згадавши про матір, Гандзюк похмарнів: покора й смуток в очах у матері (Кос., Новели, 1962, 170);
Дівчина подивилася на вулицю, де вже біг, спотикаючись, Ясько, чоло її похмарніло (Чаб., Катюша, 1960, 20).
Словник української мови (СУМ-11)