похмурнішати
ПОХМУРНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. і док. Ставати похмурим, похмурішим.
Одарочка глянула на Івася, подивилася на діда — Івась лежить, дід сидить, і зразу похмурнішав (Мирний, І, 1954, 290);
Робітники обернулись на регіт. Побачивши надто веселого головного інженера, вони похмурнішали (Шовк., Інженери, 1956, 169);
// безос.
Кілька днів тому відлетіли ластівки у вирій. І якось аж похмурнішало на фермі (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 195).
Словник української мови (СУМ-11)