похмурість
ПОХМУ́РІСТЬ, рості, ж. Властивість за знач. похму́рий.
Дощу не було. Низькі кошлаті хмари бігли над руїнами міста, ще більше надаючи тим руїнам похмурості (Дор., Не повтори.., 1968, 63);
В баладах іноді зникає традиційна похмурість — деякі з них сяють яскравими сонячними фарбами (Вітч., 4, 1964, 154);
// Похмурий вигляд, поганий настрій.
Відколи Гурій Андріянович жив у цій кімнаті, в ній панували лише похмурість і холод (Сенч., Опов., 1959, 62);
Він посивів, ізгорбився, але нема вже тієї похмурості в його: ..тиха ласкавість виглядає йому з очей (Гр., І, 1963, 430);
Їй, правду кажучи, вже обридла його похмурість, його докірливий мовчазний погляд, котрим він зустрічав її щоразу з клубу (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 51).
Словник української мови (СУМ-11)