похмурість

ПОХМУ́РІСТЬ, рості, ж.

Властивість за знач. похму́рий.

Дощу не було. Низькі кошлаті хмари бігли над руїнами міста, ще більше надаючи тим руїнам похмурості (П. Дорошко);

В баладах іноді зникає традиційна похмурість – деякі з них сяють яскравими сонячними фарбами (із журн.);

// Похмурий вигляд, поганий настрій.

Відколи Гурій Андріянович жив у цій кімнаті, в ній панували лише похмурість і холод (І. Сенченко);

Він посивів, ізгорбився, але нема вже тієї похмурості в його: .. тиха ласкавість виглядає йому з очей (Б. Грінченко);

Їй, правду кажучи, вже обридла його похмурість, його докірливий мовчазний погляд, котрим він зустрічав її щоразу з клубу (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. похмурість — похму́рість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. похмурість — [поухмур'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. похмурість — -рості, ж. Властивість за знач. похмурий. || Похмурий вигляд, поганий настрій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. похмурість — ПОХМУ́РІСТЬ, рості, ж. Властивість за знач. похму́рий. Дощу не було. Низькі кошлаті хмари бігли над руїнами міста, ще більше надаючи тим руїнам похмурості (Дор., Не повтори..  Словник української мови в 11 томах