поховальний
ПОХОВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до поховання; похоронний, погребальний.
Серед поховальних пам’яток древньої Русі чи не найцікавішою є так звана «Чорна могила» в Чернігові (Рад. Укр., 26.II 1964, 3);
Поховальний обряд; Поховальний культ;
// Признач. для поховання.
Люди бронзового віку Поінгулля свої естетичні смаки втілили не тільки в скульптурі, але й в тих малюнках, якими вони прикрасили поховальну кам’яну скриню — своєрідний саркофаг (Наука.., 8, 1970, 35);
Поховальна споруда; Поховальне спорядження;
// Який здійснює, організує поховання (у 1 знач.).
Тепер місто мало все, що належиться порядному, сповненому самоповаги і пихи місту: магістрат, собор, університет, поліцію, поховальне бюро і банк (Загреб., Шепіт, 1966, 169).
Словник української мови (СУМ-11)