почивати

ПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., заст.

1. Спати, впадати в сон.

Грицько, правда, вже й підвівся був, та, побачивши, що мати так покійно почиває коло його, почухався, ліг і знову задрімав (Мирний, IV, 1955, 89);

*Образно. Крізь верби сонечко сіяє І тихо гасне, День погас, І все почило (Шевч., II, 1963, 265).

◊ Почива́ти (почи́ти) на ла́врах — те саме, що Спочива́ти (спочи́ти) на ла́врах ( див. лавр).

[Коваль:] Ніколи не почивайте на лаврах. Вчіться! Мистецтво — це труд і наука (Мороз, П’єси, 1959, 172).

2. тільки недок., заст. Покоїтися, лежати в труні, в могилі, спочивати вічним сном (про прах, тіло).

— Бог послав тобі сей дом; почивай у нім; нехай ні один злий чоловік не поворушить твоїх кісточок ні руками, ні язиком (Кв.-Осн., II, 1956, 96).

Почи́ти одві́чним сном — померти.

Почив герой війни в чужім краю одвічним сном. Земля тобі пером! (Гонч., Вибр., 1959, 341).

Значення в інших словниках

1. почивати — почива́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. почивати — див. спати  Словник синонімів Вусика
3. почивати — -аю, -аєш, недок., почити, -ину, -инеш, док., заст. 1》 Спати, впадати в сон. 2》 тільки недок., заст. Покоїтися, лежати в труні, в могилі, спочивати вічним сном (про прах, тіло).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. почивати — ПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., заст. 1. Спати, впадати в сон. Грицько, правда, вже й підвівся був, та, побачивши, що мати так покійно почиває коло його, почухався, ліг і знову задрімав (Панас Мирний); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. почивати — ПОКО́ЇТИСЯ (бути похованим де-небудь), СПА́ТИ розм., ПОЧИВА́ТИ заст., СПОЧИВА́ТИ заст. — Ґрати навколо наших святих, що покояться на кладовищі монастирському, робити треба (Н.  Словник синонімів української мови