починений

ПОЧИ́НЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до почини́ти;

// почи́нено, безос. присудк. сл.

[Настя:] Чи тобі що починено, чи тобі наврочено? Хоч розкажи, де болить, що болить? (К.-Карий, II, 1960, 206);

Немов полудою засліпило очі батькові та матері, немов їм починено чи наврочено?.. (Кроп., IV, 1959, 148).

Значення в інших словниках

1. починений — почи́нений дієприкметник зроблений, вчинений рідко  Орфографічний словник української мови
2. починений — -а, -е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до починити. || починено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. починений — ПОЧИ́НЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. до почини́ти; // почи́нено, безос. пред. [Настя:] Чи тобі що починено, чи тобі наврочено? Хоч розкажи, де болить, що болить? (І. Карпенко-Карий); Немов полудою засліпило очі батькові та матері, немов їм починено чи наврочено?.. (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах