починений
ПОЧИ́НЕНИЙ, а, е, заст.
Дієпр. пас. до почини́ти;
// почи́нено, безос. пред.
[Настя:] Чи тобі що починено, чи тобі наврочено? Хоч розкажи, де болить, що болить? (І. Карпенко-Карий);
Немов полудою засліпило очі батькові та матері, немов їм починено чи наврочено?.. (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)