починочок

ПОЧИ́НОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до почи́нок¹.

Приходять [дід і баба] додому, аж у них і вареники зварені, і починочок стоїть на віконці (Укр.. казки, легенди.., 1957, 360).

Значення в інших словниках

1. починочок — почи́ночок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. починочок — ПОЧИ́НОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до почи́нок¹. Приходять [дід і баба] додому, аж у них і вареники зварені, і починочок стоїть на віконці (з казки).  Словник української мови у 20 томах
3. починочок — Почи́ночок, -чка м. 1) ум. отъ починок. 2) мн. раст. Spiraea Filependula L. ЗЮЗО. І. 137.  Словник української мови Грінченка