починок
ПОЧИ́НОК¹, нка, ч. Пряжа, намотана на веретено, або кількість цієї пряжі, знятої з веретена.
Іноді по хаті пронесеться глибоке зітхання; ..або випаде починок з рук Мотрі, глухо вдариться об піл і розбуркає тишу сумну (Мирний, І, 1949, 407);
Вона .. сиділа недалеко від лежанки й пряла кужіль, з правої, відведеної до краю руки, крутячись, опускався важкий починок, а ліва — скубла й скубла м’яку пряжу (Стельмах, II, 1962, 399).
ПОЧИ́НОК², нку, ч., діал. Початок ( див. поча́ток¹).
Адамові літа з починку світа (Номис, 1864, № 658);
Він вагався, явно вишукував підходящі слова для починку (Логв., Давні рани, 1961, 23).
Словник української мови (СУМ-11)