починок
ПОЧИ́НОК¹, нка, ч.
Пряжа, намотана на веретено, або кількість цієї пряжі, знятої з веретена.
Іноді по хаті пронесеться глибоке зітхання; .. або випаде починок з рук Мотрі, глухо вдариться об піл і розбуркає тишу сумну (Панас Мирний);
Вона .. сиділа недалеко від лежанки й пряла кужіль, з правої, відведеної до краю руки, крутячись, опускався важкий починок, а ліва – скубла й скубла м'яку пряжу (М. Стельмах).
ПОЧИ́НОК², нку, ч., діал.
Початок (див. поча́ток¹).
Адамові літа з починку світа (Номис);
Він вагався, явно вишукував підходящі слова для починку (В. Логвиненко).
Словник української мови (СУМ-20)