почтити

ПОЧТИ́ТИ, ти́ш, док., перех., книжн., рідко. Те саме, що ушанува́ти.

Русин шука кладовища, Почтити гріб Федьковича (Фр., X, 1954, 131);

// Пригостити, почастувати.

Ми тепер хотіли б почтити вас обідом (Мирний, III, 1954, 284).

Значення в інших словниках

1. почтити — Почти́ти. Вшанувати. Зібрані члени встанєм з місць почтили пам ять покійного і сю заяву почести виписано на пам’ятку до протоколу (Б., 1895, 276, 3) // рос. почтить — вшанувати.  Українська літературна мова на Буковині
2. почтити — ПОЧТИ́ТИ, ти́ш, док., кого, що, книжн., рідко. Те саме, що ушанува́ти. Русин шука кладовища, Почтити гріб Федьковича (І. Франко); // Пригостити, почастувати. Ми тепер хотіли б почтити вас обідом (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах