почужіти

ПОЧУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати чужим.

Наче нема на тому возі Павла Пороші: почужів він для Зої (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 227).

Значення в інших словниках

1. почужіти — почужі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. почужіти — -ію, -ієш, док. Стати чужим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. почужіти — ПОЧУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати чужим. Наче нема на тому возі Павла Пороші: почужів він для Зої (В. Земляк).  Словник української мови у 20 томах