пошарити

ПОША́РИТИ, рю, риш. Док. до ша́рити.

Вломив [Кирило] хліба — чого ж би до хліба? Заглянув у мисник, пересунув горщичок, пошарив на лаві — нема нічого (Тесл., З книги життя, 1949, 29);

Інспектор скоренько пошарив у столі між паперами й витяг звідтіль якогось листа (Вас., І, 1959, 139);

Військком пошарив по столу руками і, знайшовши якийсь папірець, пробіг його очима (Тют., Вир, 1964, 196);

Я кручусь по хаті, пошарила по всіх усюдах, нехай уже мене бог простить, заглянула й за образи — нема [ложки]! (Н.-Лев., III, 1956, 264).

Значення в інших словниках

1. пошарити — поша́рити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пошарити — -рю, -риш. Док. до шарити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошарити — ПОША́РИТИ, рю, риш. Док. до ша́рити. Вломив [Кирило] хліба – чого ж би до хліба? Заглянув у мисник, пересунув горщичок, пошарив на лаві – нема нічого (А. Тесленко); Інспектор скоренько пошарив у столі між паперами й витяг звідтіль якогось листа (С.  Словник української мови у 20 томах
4. пошарити — Рю, -риш, док. Пошукати. Може, треба пошарити у шафі?  Словник сучасного українського сленгу