пошарити
ПОША́РИТИ, рю, риш. Док. до ша́рити.
Вломив [Кирило] хліба — чого ж би до хліба? Заглянув у мисник, пересунув горщичок, пошарив на лаві — нема нічого (Тесл., З книги життя, 1949, 29);
Інспектор скоренько пошарив у столі між паперами й витяг звідтіль якогось листа (Вас., І, 1959, 139);
Військком пошарив по столу руками і, знайшовши якийсь папірець, пробіг його очима (Тют., Вир, 1964, 196);
Я кручусь по хаті, пошарила по всіх усюдах, нехай уже мене бог простить, заглянула й за образи — нема [ложки]! (Н.-Лев., III, 1956, 264).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пошарити — поша́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пошарити — -рю, -риш. Док. до шарити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пошарити — ПОША́РИТИ, рю, риш. Док. до ша́рити. Вломив [Кирило] хліба – чого ж би до хліба? Заглянув у мисник, пересунув горщичок, пошарив на лаві – нема нічого (А. Тесленко); Інспектор скоренько пошарив у столі між паперами й витяг звідтіль якогось листа (С. Словник української мови у 20 томах
- пошарити — Рю, -риш, док. Пошукати. Може, треба пошарити у шафі? Словник сучасного українського сленгу