пошепт
ПО́ШЕПТ, у, ч., рідко.
1. Те саме, що ше́піт.
*Образно. Київ.. стрів Дорку тихим пошептом каштанів (Ю. Янов., Мир, 1956, 72).
2. Перешіптування.
— Чув я — кипить в громаді, Пошепти грізні пішли: «Вбиймо пана! Все одно нам! Нема правди на землі!» (Фр., X, 1954, 246).
Словник української мови (СУМ-11)