пошептом

ПО́ШЕПТОМ, присл., рідко. Те саме, що по́шепки.

Сидять вони [діти] у темноті на печі, дожидають матір з поденщини і мовчать, тільки часом Галя пожахнеться і пошептом питає: «Що ж, як кава прийде?» (Вовчок, І, 1955, 289);

— Ой, зомлію! — так смердить горілка на всю хату, — говорила пошептом Олеся Казанцеву на вухо (Н.-Лев., III, 1956, 148);

«Та хто там такий? — голосом обзивається бабуся, а до мене вп’ять [знову] пошептом: — Лізь, лізь, кажу тобі!» — і пхає мене до бовдура (Хотк., І, 1966, 69).

Значення в інших словниках

1. пошептом — по́шептом прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. пошептом — присл., рідко. Те саме, що пошепки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошептом — ПО́ШЕПТОМ, присл., рідко. Те саме, що по́шепки. Сидять вони [діти] у темноті на печі, дожидають матір з поденщини і мовчать, тільки часом Галя пожахнеться і пошептом питає: “Що ж, як кава прийде?” (Марко Вовчок); – Ой, зомлію!...  Словник української мови у 20 томах
4. пошептом — ПО́ШЕПКИ (дуже тихо — говорити, розмовляти), ШЕ́ПОТОМ, ПО́ШЕПТОМ розм., НАПО́ШЕПКИ розм. Люде гомоніли тихо, пошепки, неначе вони були не в діброві, а стояли десь у церкві або зібрались на похорон (І. Нечуй-Левицький); — Заспокойся, Корнелій!...  Словник синонімів української мови
5. пошептом — По́шептом нар. Шепотомъ. Пошептом дав козакам таємний наказ. К. ЦН. 213.  Словник української мови Грінченка