пошлюбний

ПОШЛЮ́БНИЙ, а, е. Який відбувається, здійснюється після шлюбу.

Обоє вони свято вірили в те, що пошлюбна ворожба мусить сповнитися (Фр., IV, 1950, 200);

// Узаконений, прийнятий після шлюбу.

Отак і жило у хаті двоє ворогів, повік зв’язаних весільним вінцем і пошлюбним ліжком (Стельмах, Хліб.., 1959, 418).

Пошлю́бна по́дорож — подорож, яку здійснюють молоді після весілля.

Подорожі пошлюбної ми не робили, як усі сподівалися (Коб., III, 1956, 291);

Прямуючи за кордон у пошлюбну подорож, Куліші в Києві влаштовують прощальний вечір (Вітч., 12, 1968, 184).

Значення в інших словниках

1. пошлюбний — пошлю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пошлюбний — -а, -е. Який відбувається, здійснюється після шлюбу. || Узаконений, прийнятий після шлюбу. Пошлюбна подорож.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошлюбний — ПОШЛЮ́БНИЙ, а, е. Який відбувається, здійснюється після шлюбу. Обоє вони свято вірили в те, що пошлюбна ворожба мусить сповнитися (І. Франко); // Узаконений, прийнятий після шлюбу. Отак і жило у хаті двоє ворогів, повік зв'язаних весільним вінцем і пошлюбним ліжком (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах