пошлюбний

ПОШЛЮ́БНИЙ, а, е.

Який відбувається, здійснюється після шлюбу.

Обоє вони свято вірили в те, що пошлюбна ворожба мусить сповнитися (І. Франко);

// Узаконений, прийнятий після шлюбу.

Отак і жило у хаті двоє ворогів, повік зв'язаних весільним вінцем і пошлюбним ліжком (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. пошлюбний — пошлю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пошлюбний — -а, -е. Який відбувається, здійснюється після шлюбу. || Узаконений, прийнятий після шлюбу. Пошлюбна подорож.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошлюбний — ПОШЛЮ́БНИЙ, а, е. Який відбувається, здійснюється після шлюбу. Обоє вони свято вірили в те, що пошлюбна ворожба мусить сповнитися (Фр., IV, 1950, 200); // Узаконений, прийнятий після шлюбу.  Словник української мови в 11 томах