1. Словник української мови у 20 томах

пошлюбний

ПОШЛЮ́БНИЙ, а, е.

Який відбувається, здійснюється після шлюбу.

Обоє вони свято вірили в те, що пошлюбна ворожба мусить сповнитися (І. Франко);

// Узаконений, прийнятий після шлюбу.

Отак і жило у хаті двоє ворогів, повік зв'язаних весільним вінцем і пошлюбним ліжком (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошлюбний — пошлю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пошлюбний — -а, -е. Який відбувається, здійснюється після шлюбу. || Узаконений, прийнятий після шлюбу. Пошлюбна подорож. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пошлюбний — ПОШЛЮ́БНИЙ, а, е. Який відбувається, здійснюється після шлюбу. Обоє вони свято вірили в те, що пошлюбна ворожба мусить сповнитися (Фр., IV, 1950, 200); // Узаконений, прийнятий після шлюбу. Словник української мови в 11 томах