пощебетати

ПОЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док.

1. Щебетати якийсь час.

2. розм. Говорити швидко, високим голосом якийсь час (про дітей, жінок).

Зате ж Софійка звивається, мов ластівочка: і з паннами пощебече, і з панами чемненько поговорить, і паничам щось закине (Л. Укр., III, 1952, 501).

Значення в інших словниках

1. пощебетати — пощебета́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пощебетати — -ечу, -ечеш, док. 1》 Щебетати якийсь час. 2》 розм. Говорити швидко, високим голосом якийсь час (про дітей, жінок).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пощебетати — ПОЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док. 1. Щебетати якийсь час. 2. розм. Говорити швидко, високим голосом якийсь час (про дітей, жінок). Зате ж Софійка звивається, мов ластівочка: і з паннами пощебече, і з панами чемненько поговорить, і паничам щось закине (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах