поязичити

ПОЯЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., над ким, перед ким і без додатка, розм. Наговорити чогось поганого про кого-небудь.

Ще невість-що наплеще на їх [них], на неї, поязичить перед людьми? (Григ., Вибр., 1959, 51);

Витурила [Окуниха] з оденок в’їдливу багатирку, яка завжди охоча була над всяким поязичити (Стельмах, І, 1962, 167).

Значення в інших словниках

1. поязичити — поязи́чити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поязичити — -чу, -чиш, док., над ким, перед ким і без додатка, розм. Наговорити чогось поганого про кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поязичити — ПОЯЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., над ким, перед ким і без дод., розм. Наговорити чогось поганого про кого-небудь. Ще невість-що наплеще на їх [них], на неї, поязичить перед людьми?...  Словник української мови у 20 томах